[Читать анекдот..]
В одній довідкою і працьовитої хохляцької родині поставила якось жинка з ранку м'ясо на борщ варити, у великому казанку. Поставила - і відлучилася у своїм жіночим справах, з сусідками там злегка попліткувати...
А в хаті малий кошеня грав, по полицях стрибав...Ну і дострибався, бідний, бульк - и в казанок ...
Вовна-то господиня з шумом прибрала, а решта - не побачила ...
Давай господар той обідати, засунув ложку в борщ і каже:
-- Що за м'ясо, не зрозумію? Чи то порося али котя? Але чього добру хорошому пропадати? І так і так з'їм!.
Но я же не для того пост пишу, чтобы этот анекдот дореволюционный спетросянить, а про политику. И вот с точки зрения политической имеет этот анекдот самоое что ни на есть актуальнейшее политическое звучание.
Наткнулся я сегодня в сети на пост уважаемой
Короче, придется вам господа то мясо есть, что сами наварили...
Journal information